Плани уряду щодо залучення іноземної робочої сили для відновлення національної економіки наштовхнулися на жорстку критику з боку українських підприємців. Громадський діяч та бізнесмен Павло Себастьянович розкритикував ініціативу імпорту сотень тисяч мігрантів, вказавши на існування величезного внутрішнього ресурсу — роздутого бюрократичного апарату.
У своєму дописі у facebook.com автор проаналізував актуальні цифри: якщо раніше чиновники заявляли про потребу у 4,5 млн іноземців, то зараз квоти знизилися до 300 тисяч осіб щорічно. На думку підприємця, цей запит можна легко задовольнити без залучення мігрантів, просто реформувавши державну систему, яка наразі лише поглинає людський капітал.
Реформа силового блоку та бюрократії як вихід із кризи
Альтернативою закордонним робітникам має стати вивільнення кадрів із державного та правоохоронного секторів. Себастьянович наголошує, що кількість силовиків на душу населення в Україні в п’ять разів перевищує середні показники країн ЄС, і це без урахування діючої армії. Створення сприятливого клімату для приватного сектору дозволить ринку праці природним шляхом працевлаштувати цих людей.
Підприємець пропонує наступне бачення реформ:
- Поетапне скорочення державного апарату, який налічує близько 2 млн осіб;
- Зменшення кількості чиновників на 300 тисяч щороку протягом наступних п’яти років;
- Залучення до реальної економіки освічених фахівців, серед яких багато кандидатів наук, досвідчених юристів та економістів;
- Припинення практики штучного пошуку мігрантів на користь внутрішньої реструктуризації.
Павло Себастьянович акцентує на тому, що державна машина наразі працює як механізм, що зменшує кількість вільних українців. Він закликає владу припинити розмови про необхідність масової імміграції та зосередитися на тому, щоб не заважати бізнесу працювати.
“Досить верзти нісенітниці про необхідність в іммігрантах, реформуйте держапарат! Створюйте умови для бізнесу! А бізнес сам знайде робочі руки, не заважайте.”
Замість пошуку робочих рук за кордоном, активіст пропонує побачити потенціал у тих, кого він називає “соціальними паразитами”. Це люди з високою кваліфікацією, які наразі задіяні в неефективній бюрократичній системі, але могли б стати рушієм економічного відновлення.
Основний посил бізнес-спільноти чіткий: успіх відбудови залежить не від кількості завезених мігрантів, а від глибини реформування державного сектору. Тільки через звільнення ринку від надмірного тиску силовиків та чиновників Україна зможе знайти необхідні “робочі руки” всередині країни.
