Шлях України до Європейського Союзу, який на початку повномасштабного вторгнення здавався стрімким, суттєво сповільнився. Рожеві окуляри політичних обіцянок розбиваються об непохитну позицію західних столиць. Наразі європейські лідери все частіше і цілком відверто заявляють: Україна до вступу не готова.
Західні партнери готують до тривалого очікування
Останні дипломатичні сигнали стали справжнім холодним душем для офіційного Києва. Спершу єврокомісарка з питань розширення Марта Кос назвала приєднання нашої країни до ЄС у 2027 році неможливим. Згодом аналогічну тезу озвучив і канцлер Німеччини, підкресливши, що перспектива членства на початку 2027 року позбавлена будь – якого реалізму.
Публічно європейці апелюють до складних бюрократичних процедур, тривалої адаптації законодавчих норм та об’єктивного фактору війни. Втім, вітчизняні аналітики вважають це лише верхівкою айсберга. На їхню думку, корінь проблеми криється в архаїчній структурі українського суспільства та захмарній соціальній нерівності, що суперечить фундаментальним цінностям Європи.
Соціальна прірва в цифрах і фактах
Громадський активіст Павло Себастьянович на своїй сторінці у facebook.com опублікував статистику, яка пояснює скепсис Брюсселя. Він акцентує увагу на тому, що європейська спільнота не готова прийняти країну, де правила розподілу суспільних благ виглядають як спадок середньовіччя.
«Чому нас не беруть в ЄС? Хто при здоровому глузді візьме до Євросоюзу країну, де феодали – чиновники встановили такі правила і так розподіляють суспільне благо?» – ставить питання Павло Себастьянович.
Такі показники є діагнозом несумісності з європейською соціальною моделлю, де розрив у доходах зазвичай становить 5 – 10 разів. Коли чиновник перетворюється на «феодала» з космічними заробітками, а звичайні люди борються за виживання на пенсію, що менша за прожитковий мінімум, мова йде не про ринкову економіку, а про соціальну аномалію.
Проблема не в особистих симпатіях європейських дипломатів. Із жахливим рейтингом економічної свободи та слабкою демократією Україна сприймається як інородне тіло в системі, де правила єдині для всіх. Поки держава орієнтована на викачування ресурсів, а не на захист бізнесу та громадян, реальна інтеграція залишатиметься недосяжною. Вступ до ЄС вимагає не просто декларацій, а повного руйнування системи, де мільйони отримують лише «свої».
